7 липня 1921 року в мальовничому карпатському селищі, що розташоване у розлогій гірській долині при підніжжі Сколівських Бескидів, біля річки Опір у селянській родині народився Петро Яцик. І хто б міг подумати, що мине зовсім небагато часу і “синевидський бойко” (як часто себе любив називати Петро) стане успішним канадським бізнесменом, меценатом, достойним прикладом для всіх нас.

Нелегким та тернистим був життєвий шлях Петра. Рано залишившись сиротою, тринадцятилітній хлопець піклувався про своїх шістьох братів та сестер. З юних літ він бачив, як важко працюють люди на селі, щоб вижити, і навчився покладатися не на щасливий випадок, а на себе. Повторював собі: “Матиму лише те, що зроблю і зароблю”.

Петро Яцик хотів “якнайраціональніше жити”. Придивлявся до того, як живуть люди інших національностей та ті з них, хто досягнyв значих успіхів. Філософією його життя був вислів: “Мале зроблене є завжди більше, ніж балаканина про найбільші подвиги”.

<div style="position:relative;height:0;padding-bottom:75.0%"><iframe src="https://www.youtube.com/embed/hbHAJ0ZfAGw?ecver=2" width="480" height="360" frameborder="0" style="position:absolute;width:100%;height:100%;left:0" allowfullscreen></iframe></div>

Велику увагу приділяв освіті, вивчав економіку в Українському технічно-господарському інституті в Німеччині, цінував практичний досвід і знання прикладного характеру. Дуже любив читати, особливо біографії успішних людей — його цікавило, якими методами людина досягала успіху. “Убогий духом не може бути багатим, незважаючи на те, скільки грошей він має”, – любив повторювати Петро Яцик.

Основними життєвими правилами, які засвоїв Петро були: людина, яка будує своє життя, спираючись на плоди праці своїх рук і своєї голови, ніколи не розчарується; якщо хтось виробляє те, що потрібне людям, і робить краще і більше, ніж інші, то його прибутки будуть більші, і він отримає більше поваги від людей; коли ти бачиш, що щось не є добре, зроби так, щоб було добре. Усе це він підсумовував як: не нарікай, роби добре роботу, а винагорода прийде.

Завдяки своїй природній допитливості, вмінню спостерігати та аналізувати, самодисципліні та наполегливості, серйозному ставленню до життєвих обов'язків український емігрант на заокеанській землі зумів стати мільйонером.

Петро Яцик зробив значний вклад у фінансування українознавства на Заході, а сума його пожертв на ці цілі складає понад 16 млн. доларів.

Також заснував Міжнародний благодійний фонд “Ліга українських меценатів”. Запропонував проводити в Україні мовний конкурс серед молоді. Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика проводиться щорічно. За останні роки кількість учасників конкурсу склала понад 5 млн людей з понад 20 країн світу. Так він здійснив обіцянку, яку дав собі в 23 роки, емігруючи на Захід: якщо залишуся живим, то матиму змогу щось зробити для справи, за яку можна лише вмерти на рідній землі.

Життєвий шлях Петра Яцика доводить, що людина, яка має благородну мету, сильний, терплячий, доброзичливий та чесний характер, наполегливо працює та постійно вчиться може досягнути успіху в житті та принести користь своїй родині, своїй країні.

Я твердо переконана, що мій земляк, канадієць українського походження Петро Яцик є прикладом для наслідування українською молоддю і не тільки….

Статтю підготувала: 
Ірина Омелюх, 
учениця 9 класу 

у рамках конкурсу "Видатні українці Канади" 
канадсько-української організації Open World Learning