Украї́нці Кана́ди або: українокана́дці — особи українського походження, народжені в Канаді чи прибувші до Канади, у яких є статус канадських громадянів. Україноканадці, за офіційними даними Статистики Канади 2006 року, — дев'ята за чисельністю етнічна група: їх проживало в країні
1 209 085.

Українці Канади — складова української діаспори, а сама Канада — третя країна за числом етнічних українців (після України та Російської Федерації).

Переселення

Перші українці в Канаді: Іван Пилипів та Василь Єлиняк, родом з села Небилів (нині: Рожнятівського району Івано-Франківської області, де встановлено їм пам'ятник,) — прибули до Канади пароплавом «Орегон» дня 7 вересня 1891. З їхнім прибуттям розпочався потік українських іммігрантів на незаймані землі Канади; ці два українські піонери в 1892 році і встигли навіть посприяти переселенню в Канаду кількох сімей з України.

Хоч Пилипів дав початок першому й найбільшому поселенні українців у Канаді в Една-Стар у нинішній канадській провінції Альберта, — усе ж таки ініціатором масової міграції українців до Канади вважають Йосипа Олеськова, відомого популяризатора еміграції з Галичини і Буковини наприкінці 1890-х років.

Марка до сторіччя поселення українців у Канаді, 1891—1991

Хвилі еміграції/імміграції

В історії української еміграції до Канади дослідники визначають такі основні етапи:

http://bits.wikimedia.org/skins-1.5/vector/images/bullet-icon.png?1); padding: 0px;">

• 1812-1890-ті рр. — період поодинокої епізодичної імміграції українців;
• 1891-1914 рр. — «перша хвиля» масової трудової імміграції та початок формування української етнічної групи;
• 1920-1941 рр. — «друга хвиля» масової трудової імміграції та консолідація етнічної групи;
• 1950-1960 рр. — «третя хвиля» імміграції з переміщених осіб;
• з 1960-1991 рр. — розвиток української етнічної групи Канади в умовах відсутності поповнень з України.

У першій хвилі еміграції переважали соціально-економічні мотиви, у другій спостерігалося поєднання соціально-економічних і політичних причин, у третій — домінування політичних мотивів.

Піонерський період

З поворотом ХІХ-го століття уряд Канади практично безкоштовно роздавав іммігрантам «гомстеди» (земельні наділи) для заселення канадських степів — та під однією умовою: розпочати на ній господарювання за три роки. Саме тоді канадський міністр внутрішних справ Сіфтон (1897-1903) розгорнув на західноукраїнських землях активну агітацію за переселення до Канади, сподіваючись таким чином вирішити проблему освоєння дикого Заходу. Оскільки перші українські іммігранти до Канади являлися переважно землеробами, вони відгукалися на канадську пропаганду — і селилися громадно в цілинному поясістепових провінцій Альберти, Саскачевану й Манітоби.

Хоч прерії Канади часто порівнюють з українським степом, слід зауважити, що ні Галичина, ні Буковина, не визначаються степом — і українці воліли селитися в районах поближче до Едмонтону й Вінніпегу, цебто лісостепової зони. Від україноканадців Альберти досі можна почути, що для них життя на південь від Едмонтону «є нецікавим, адже там не росте осика». Своїм компактним поселенням українці намагалися створити зручне культурне середовище і посприяти родинним зв'язкам. Не диво, що нині райони на схід і на північний схід Едмонтону визнано провінцією Альбертою як екомузей «Kalyna Country», цебто «калиновий край».

Для «першої хвилі» української імміграції страшно важило те, що все в Канаді на власній ділянці було безкоштовним та залишалося виключно для вжитку таки ж українського піонера, коли у той же час в Австро-Угорщині доводилося платити навіть за збирання деревини на будівництво домів та їх опалення. Проте вже під час «третьої хвилі» імміграції за часів Другої світової війни українці намагалися оселитися та влаштуватися на заробітки у великих містах Східної Канади, у Торонто та Монреалі. Нині склалось так, що на Сході Канади живе більше українців ніж на її Заході, та завдяки тому, що українці Західної Канади проживають більш компактно та у відсотковому відношенні значніші, — їх вплив на політичне і культурне життя більш визначний.

Інтернування

Детальніше: Інтерновані українці Канади

У 1914—1921 роках істерія Першої світової війни призвела до того, що уряд Канади визнав українців з австро-угорським громадянством як «союзників ворога» («aliens of enemy nationality»). Легалізований Актом Військового Часу (War Measures Act) 1914-го року дозволив вимагати від означеної категорії населення реєстрації у відповідних державних органах. Біля 5000 етнічних українців опинилися у спеціальних таборах для інтернованих і на примусових роботах.

У Канаді є біля двадцяти пам'ятних дошок у місцях колишнього розташування таборів для інтернованих. 24 серпня 2005-го року Прем'єр Міністр Канади Пол Мартін назвав інтернування «сумною сторінкою» історії Канади і пообіцяв 2,5 мільйони на освітні і пам'ятні заходи.

Найбільша у світі українська «ковбаса» в селі Мондер (Mundare),Альберта

Найбільша у світі «писанка» в селі Вегревіль (Vegreville), Альберта

Культура

Відрізані культурно і цивілізаційно від України, знаходячись по іншу сторону залізної завіси холодної війниукраїноканадці розвинули власну самобутню культуру, яку в Канаді зокрема презентують танцювальний колектив з Едмонтону Ансамбль Танцю Шумка, музичний етноколектив з Манітоби Paris to Kyiv, музей під відкритим небом у Альберті Село спадщини української культури, де відтворений побут першої хвилі імміграції до Канади.

Культура україноканадців є невід'ємною частиною загальноканадської культури. Комедійна актириса Люба Гой, художник Вільям Курелек, письменниця Мирослава Косташ широко відомі за межами української громади.

Можливо найважливиший внесок на сьогодні української громади в суспільне життя Канади це концепція канадійського мультикультуралізму яка широко популярізована лінгвістом-українцем Ярославом Рудницьким. Українцям вдалося переконати Королівську Комісію з Двомовносі і Двокультурності (англ. Royal Commission on Bilingualism and Biculturalism) відійти від концепції англо-французької двомовності, як такої, що применшує вплив інших громад на культурний розвиток Канади. Це вплинуло на проголошення Прем'єр-міністром Трюдо офіційної концепції багатокультурності. Також у західній Канаді з'явилися перші після англійських і французьких українські двомовні програми у школах. Багато інших громад скористалися згодом цими соціальними досягненнями.

Мова

Детальніше: Канадський діалект української мови

Після схвалення першого в Альберті шкільного законодавства про двомовні програми в 1971 р. школи західної Канади пропонують навчання у українсько-англійських двомовних програмах. Подібні закони були впроваджені пізніше в Саскачевані та Манітобі.

Українська мова в Канаді, зі своєю сторічною історією автономного від України розвитку, вивчається такими українознавчими інститутами, як Канадський інститут українських студій (англ. Canadian Institute of Ukrainian Studies) в Едмонтоні.

[ред.]Політика

Прем'єр Альберти Едвард Стельмах і депутат парламенту Альберти Жене Звоздецький

Українці стояли біля витоків канадійського соціалізму. Хоча більша частина громади була яскраво анти-радянською, серед українців Канади були доволі активних прихильників Комуністичної Партії Канади. Відігравали значну роль у марксистському Ордені Об'єднаних Фермерів (United Farm Labour Temple Association (UFLTA)). Українці Канади також відігравали центральну роль у формуванні Федерації взаємодопомоги (англ. Co-operative Commonwealth Federation) і Нової демократичної партії англ. New Democratic Party.

Націоналістичний рух був і є найсильнішим. Канада стала першою країною західного світу, яка визнала незалежність України. Під час Помаранчевої Революції 2004-го року уряд Канади разом з організаціями українців надіслав безпрецедентну кількість кваліфікованих наглядачів за виборами (біля тисячі).

До етнічних українців, які досягли успіху на політичній сцені Канади, можна віднести Вільяма Гавриляка, який тричі був обраний мером містаЕдмонтон, чинного прем'єр-міністра Альберти Едварда Стельмаха, депутата Національної Асамблеї (парламенту) Канади Бориса Вжесневського і одного з лідерів Ліберальної партії Канади Жерара Кеннеді (українець по матері, який близький до української громади). Але найбільших успіхів серед українців Канади на політичній арені досяг Роман Гнатишин, який у 1990-1995 роках займав посаду генерал-губернатора Канади. Його ж батько — Іван Гнатишин був сенатором від Партії прогресивних консерваторів.

Мистецтво

Українські танцюристи на фестивалі у Британській Колумбії

Канада — домівка для багатьох відомих українських танцювальних колективів у світі. У канадськоукраїнських громадах та поза їх межами відвідування гуртків українського танцю — загальнопопулярне дозвілля, особливо для дітей. Є сучасні професійні ансамблі: «Шумка», «Русалка» — та десятки самодіяльних колективів.

Мистецтво розписування писанок — яких у Канаді називають «українські великодні яєчка» (англ. Ukrainian easter eggs) — стає щораз більш популярним серед загалу в Канаді. Найбільша у світі писанка знаходиться у місті Вегревіль, Альберта.

Сучасність

За переписом 1991 року в Канаді проживало 1 071 060 україноканадців. До сьогоднішнього дня україноканадці зберегли свою регіональну культурну ідентифікацію з сильно або слабше помітною українською самосвідомістю.

Див. також

http://bits.wikimedia.org/skins-1.5/vector/images/bullet-icon.png?1); padding: 0px;">

• Союз Бувших Українських Вояків
• Союз Українських Канадійських Вояків

Джерела

Жлуктенко Ю.О. Українська мова на лінгвістичній карті Канади, «Наукова думка», Київ, 1990.

Скорина Людмила. Література та літературознавство української діаспори, Курс лекцій, друге доповнене видання, «Брама-Україна», Черкаси, 2005.

http://bits.wikimedia.org/skins-1.5/vector/images/bullet-icon.png?1); padding: 0px;">

• Використано матеріали зі статті в http://bits.wikimedia.org/skins-1.5/vector/images/external-link-ltr-icon...); background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-color: initial; padding-top: 0px; padding-right: 13px; padding-bottom: 0px; padding-left: 0px; background-position: 100% 50%; background-repeat: no-repeat no-repeat;" rel="nofollow">англійській Вікіпедії.
• http://bits.wikimedia.org/skins-1.5/vector/images/external-link-ltr-icon...); background-attachment: initial; background-origin: initial; background-clip: initial; background-color: initial; padding-top: 0px; padding-right: 13px; padding-bottom: 0px; padding-left: 0px; background-position: 100% 50%; background-repeat: no-repeat no-repeat;" rel="nofollow">Сайт української діаспори
• Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.