Могили УНР-івців
Звичайно ж, найбільш відоме українське поховання на тришинському кладовищі - це могила Олекси Стороженка.
Крім нього, на кладовищі є декілька українських поховань, які вирізняються з поміж інших характерними "петлюрівськими" хрестами.
Такі поховання розкидані у різних частинах кладовища.
Під час нашого візиту ми змогли знайти 5 із них, фотографії яких і наводимо.
На більшості хрестів є металеві таблички, однак вони настільки іржаві, що розрізнити ім'я неможливо.
У березні-квітні 2011 могили УНР-івців упорядковувалися активістами ПЛАСТу.
Над однією могилою встановлено ще й металевий хрест із досить свіжою (на вигляд) табличкою. Важко судити, чи співвідноситься ця табличка із могилою. Напис на ній: "Здесь покоится Вьюн Николай Иванович 1897 г. - 1935 г. Мир праху твоему, дорогой муж и отец".
Одна із знайдених могил мала вертикально встановлений кам'яний хрест. Напис на хресті сильно затертий, прізвище розібрати не можна. Однак можна розібрати ім'я "Антоніна" та роки життя "30.V.1907 - 29.VI.1934". На камені під хрестом викарбувана цитата із "Заповіту" Т. Шевченка: "Не забудьте пом'янути незлим тихим словом".
Ще одне поховання українців - відразу трьох родин. На могильній плиті викарбувано напис:
"Родині ОЛЕСІЮКІВ-ОЛЕСЕВИЧІВ:
Гнат Осипович 1861 - 29.IV.1940
Олена Кирилівна 2.ІІІ.1878 - 7.ІХ.1961
Олекса Гнатович 6.І.1916 - 30.ІІІ.1939
Оксана 1923 - 1929
та
БАЗИЛЕВИЧІВ:
Олександр Михайлович 28.ІІІ.1891 - 15.ІХ.1932
Андрій 20.Х.1931-20.Х.1931
і
БОГДЮКЕВИЧІ
Олександр Іванович та Ірина Степанівна
загинули трагічно в 1945році
Спить спокійно рідні наші!
Світла про вас пам'ять!"
Один з похованих - Олександр Михайлович Базилевич (1891 — 1932), підполковник Армії УНР.
Походив з Полтавщини. Закінчив Полтавське Олександрівське реальне училище, Павлівське військове училище. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
З 6 березня 1918 року — особистий значковий військового міністра Української Народної Республіки Олександра Жуковського. З 23 травня 1918 року — старший значковий військового міністра Української Держави Олександра Рогози. З 13 січня 1919 року — полковник для особистих доручень Військового міністерства УНР.
У ніч з 26 на 27 січня 1919 року переїхав з Військовим міністерством з Києва до Вінниці. З 14 лютого 1919 року — у розпорядженні Наказного Отамана. З 7 жовтня 1920 року — тимчасовий виконуючий обов'язки начальника Головної управи постачання Військового міністерства УНР.
У 1920-х рр. жив на еміграції та помер у Брест-Литовському (тоді — Польща).
Фото 08.05.2011. Свиридов А.