Іван Павлович Багряний (справжнє прізвище: Лозов'яга) — український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч.

Народився 19 вересня (за новим стилем: 2 жовтня) 1907 у м. Охтирка, нині Сумської області.

Шестирічним Іван почав навчатися в церковнопарафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу. 1920 року хлопець вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім — до Краснопільської школи художньо-керамічного профілю. 1926 року Іван вступив до Київського художнього інституту (КХІ), якого через матеріальну скруту та упереджене ставлення керівництва закінчити не вдалося.

З 1922 працює на різних посадах, з 1925 публікує свої твори. Перебуває у членстві у художніх спілках.

Протягом 1932 - 1940 за звинуваченнями у націоналістичній контрреволюційній діяльності перебував у внутрішній тюрмі ГПУ, потім у спецпоселеннях Далекого Сходу, таборі БАМТАБу, Харківській в'язниці УДБ-НКВС на Холодній горі.

Під час ІІ світової війни передислокувався до Галичини, працював в українському підпіллі.

1945 року Багряний емігрував до Німеччини, де займався активною політичною і літературною діяльністю, до самої смерті редагував газету «Українські вісті».

Найвідоміші його твори - романи "Тигролови" та "Сад Гетсиманський".

Помер 25 серпня 1963 у місті Новий Ульм, ФРН. Похований на цвинтарі, при вулиці Ройттір (Neu-Ulm Friedhof, an der Reuttier Str.). Могила Івана Багряного — перша могила ліворуч від входу на цвинтар, що навпроти вул. Фіннінгер (Finninger Str.).

Напис на могилі: "Iwan Bahrianyj Ukrainischer Schriftsteller" (Іван Багряний український письменник).