Меморіальний знак Дмитру Фальківському був відкритий у 1998 році у с. Великі Лепеси (Кобринський район Брестської області) стараннями членів організації «Просвіта» Кобрина, Бреста і Малорити. Також на його честь була названа вулиця, на якій знаходилася батьківська хата поета.

Пам'ятний знак - кам'яна стела на постаменті з клумбами для квітів. На стелу нанесений портрет поета та підпис:

"Тут народився український поет Дмитро Фальківський (Левчук)

9 жовтня 1898 - страчений у грудні 1934

Від односельчан і товариства Просвіта м Кобрин і Малорита

Очерет мені був за колиску,

В болотах я родився і зріс.

Я люблю свою хату поліську...

Я люблю свій зажурений ліс..."

Після цитати - зображення автографа поета.

Дмитро Никанорович Фальківський (справжнє прізвище Левчук; 3 листопада 1898, село Великі Лепеси (зараз у міській смузі міста Кобрина, Берестейщина) — 16 грудня 1934, Київ) — український поет, прозаїк, перекладач, сценарист.

Вчився в Берестейській гімназії; за революції працював у більшовицькому підпіллі. 1920–1923 служив у Червоній армії (в органах ЧК), по демобілізації з 1924 жив у Києві. Друкуватися почав 1924 й містив поезії в журналах «Червоний шлях», «Життя й революція», «Всесвіт», «Глобус»; належав до літературної групи «Ланка» (пізніше МАРС). У ліриці Фальківського, поруч з мотивами поліської природи, головну увагу зосереджено на відображенні трагічних подій революції 1917–1920 в Україні. Крім поезій, Фальківський писав нариси, оповідання, сценарії. Попри його революційне минуле, офіційна критика ставилася недовірливо до його творчості.

Коли у зв’язку з убивством С. Кірова було посилено терор, його разом з Г. Косинкою, О. Влизьком, К. Буревієм та іншими (в групі двадцять вісьмох людей) було звинувачено «в организации подготовки террористических актов против деятелей советской власти…» та створенні антирадянської підпільної організації «Объединение украинских националистов», і присуджено до смертної кари. Вирок був виконаний 17 грудня 1934. Прах поета знаходиться, ймовірно, у братських похованнях на Лук'янівському кладовищі у Києві. Реабілітований у 1957.

Пам'ятник на місці братської могили на Лук'янівському кладовищі. Фото 2011.

Окремі збірки поезій: «Чабан» (1925), «Обрії» (1927), «На пожарищі» (1928), «Полісся» (1931). Посмертні видання: за редакцією М. Неврлого «Ранені дні» (Пряшів, 1969; там і докладна бібліографія) та «Поезії» (Київ, 1989).

Автор сценарію фільму «Греблю прорвано» (1928, у співавторстві з Л. Френкелем).

Написаний Фальківським вірш «Очерет мені був за колиску…», перекладений на музику (можливо, ним самим), став українською народною піснею.

Додаткові посилання:

Дмитро Никанорович Фальківський.

На 110-річчі з дня народження Дмитра Фальківського виступає племінник поета, Генадій Бедус.

2 ноября в Кобринском районе проходят мероприятия, посвященные 110-летию со дня рождения украинского поэта Дмитрия Фальковского.

ФАЛЬКОЎСКІ Дзмітрый Нічыпаравіч.

Нашыя суродзічы. Дзьмітры ФАЛЬКОЎСКІ.

Юрій Лавріненко. РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ. Дмитро Фальківський.

Блудний син української Берестейщини.